facebook
twitter

Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) компенсуючого типу (для ослаблених та частохворіючих дітей) №27

logotype
deco

img1
img2
img3
Головна

Модель випускника ДНЗ № 27
      Здорова дитина: рідко хворіє, не дратівлива, не має проблем із засинанням, не має запорогових страхів, мовлення розвинене адекватно вікові.
Фізично розвинена дитина: упевнена в побуті, самообслуговуванні, розвинені основні рухи (ходьба, біг, стрибки, лазіння), любить спорт (ковзани, лижі, теніс тощо), тримає рівновагу, розвинена дрібна моторика рук.
Соціально й особистісно розвинена дитина: комунікабельна, уміє жити і гратися в колективі однолітків, керує своєю поведінкою, без труднощів адаптується до незнайомих дорослих і нового оточення, прагне позитивних взаємин і власного успіху, розрізняє погані і гарні вчинки.
Організована дитина: уміє планувати й доводить до кінця свою справу, оцінює її якість, самостійно знаходить помилки та виправляє їх, без вередування долає невдачі й труднощі, які виникають.
Освічена дитина: спостережлива, активна в пізнанні нового, має певний запас знань про свою родину, навколишній світ, природу, любить слухати читання дорослих, робить логічні висновки, уміє міркувати, має достатній словниковий запас, диференціює різні фігури, літери, цифри, змальовує, копіює і домальовує їх.

Програми, за якими ми працюємо


Програма розвитку дитини дошкільного віку.
Мета даної програми  – розширити змістовий компонент освітньої роботи з дітьми, розкриваючи етнічні, історичні та соціокультурні  особливості Західного регіону. Програма побудована на принципах науковості, інтеграції, системності, комплексності, гуманізації змісту навчання та виховання. «Українське дошкілля» визначає завдання і зміст розвитку дитини віком від двох до шести років.


Старші братики й сестрички досі забирають ваших вихованців з дитсадка?
Відповідно до частини другої статті 151 Сімейного кодексу України від 10.01.2002 № 2947-ІІІ (СК) батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам. Згідно з частиною третьою статті 8 Закону України «Про дошкільну освіту» від 11.07.2001 № 2628-ІІІ (далі — Закон про дошкільну освіту) батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність перед суспільством і державою за розвиток, виховання і навчання дітей, а також збереження їх життя, здоров’я, людської гідності.
Дошкільний навчальний заклад, у свою чергу, створює безпечні та нешкідливі умови розвитку, виховання та навчання дітей, режим роботи, умови для фізичного розвитку та зміцнення здоров’я відповідно до санітарно-гігієнічних вимог та забезпечує їх дотримання (ч. 2 ст. 11 Закону про дошкільну освіту).
Отже, дошкільний навчальний заклад відповідає за безпеку дитини під час її перебування в закладі. Частиною четвертою статті 259 СК визначено, що повнолітні особи мають право брати участь у вихованні своїх неповнолітніх братів та сестер незалежно від місця їхнього проживання. Як визначено у частині другій статті 6 СК: малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років неповнолітньою — у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Положеннями частини першої статті 30 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-ІV (ЦК) передбачено, що цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Згідно зі статтею 31 ЦК фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа), має часткову цивільну дієздатність і не несе відповідальності за завдану нею шкоду.
З огляду на це педагогічний працівник дошкільного навчального закладу не вправі передавати вихованців малолітнім особам, зокрема їхнім сестрі чи брату.

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ
ПО ПІДГОТОВЦІ РУКИ ДИТИНИ ДО ПИСЬМА
     Дослідження науковців свідчать про те, що рівень розвитку мовлення дітей залежить від ступеня сформованості дрібної моторики пальців рук. Недарма народна педагогіка впродовж багатьох століть зберігає значну кількість фольклорних творів, використання яких супроводжується активними рухами: «Сорока-ворона», «Пальчику,пальчику», «Горошок, бобошок» тощо.
     Рухи пальців і кисті руки розвиваються в дитини поступово протягом усього дошкільного життя. Однак, на момент вступу дитини до школи не завершується процес закостеніння пальців кисті руки. Цим пояснюється невпевненість у рухах, дрижання пальців під час проведення прямих ліній, написання овалів та на півовалів, швидка втомлюваність. Труднощі, з якими стискається дитина під час письма, викликають у неї негативне ставлення до цієї діяльності. Тому дитина, яка робить лише перші кроки в набутті графічної навички письма, потребує постійної допомоги дорослого, адже саме він має перетворити складну для дитини діяльність на цікаву гру. Із чого тренування, з розминки, зі своєрідної зарядки для пальчиків. Ось наші рекомендації.
«БУДУ ВПРАВНИМ МУЗИКАНТОМ»- імітація гри на різних музичних інструментах (піаніно, скрипка, гітара, балалайка, бубон, флейта, сопілка, баян).
«ПАЛЬЧИКИ КРОКУЮТЬ» – імітація рухів для вимірювання довжини стола.
«УПІЙМАЮ – НЕ ВПУЩУ» – захопити і утримувати пальчиками будь-який предмет, іграшку.
«ПІДЙОМНИЙ КРАН» – перенести будь-який предмет кінчиками пальців з одного місця на інший.
«НАМИСТИНКА НА НИТОЧЦІ» – нанизати на ниточку намистинки.
«УМІЛІ РУЧКИ» – імітація рухів , які виконуються під час певної роботи (як бабуся ліпить вареники, як дідусь пиляє дрова, як мама пришиває ґудзик, як тата керує машиною).
«ПАЛЬЧИКИ ТАНЦЮЮТЬ» – імітація пальчиками танцювальних рухів на столі.
    Під час проведення тренувальних вправ слід пам’ятати, що вправляння стає цікавішим і ефективнішим, якщо набуває творчого характеру. Додавши трішки фантазії, руки дитини можна легко перетворити на казкових персонажів (лисичку, зайчика, вовка), на різноманітні предмети (будиночок, стіл, човник). Якщо ще й вивчити вірш і розіграти його за допомогою рук, то вже ніхто не згадає, що пальчикова гімнастика – це необхідна підготовча вправа для письма, оскільки дії з руками стають самостійними і мотивованими, підтримуються внутрішнім інтересом дитини до участі у своєрідній пальчиковій драматизації.
    Після гімнастики слід виконати основні вправи – вправи з письма. Варто пам’ятати , що їх тривалість не повинна перевищувати 5 хвилин. Завдання батьків чи педагога під час організації та проведення їх полягає в пошуку додаткових стимулів, які б викликали в дітей інтерес і бажання виконувати непрості завдання. Таким стимулом , безперечно, можуть стати художні твори. Використання дитячої літератури в процесі підготовки до письма є необхідним засобом навчання, оскільки в школі під час виконання письмових вправ від дітей вимагається вміння уважно слухати, запам’ятовувати і відтворювати на папері сприйняту інформацію. Ось чому й підготовчі вправи з письма для дітей дошкільного віку повинні мати комплексний характер для розвитку всіх необхідних навичок.

Патріотичне виховання

«Той, хто забув колиску, з якої піднявся, щоб піти по землі,
хто байдужий до матері, що вигодувала та виховала його,
не здатен переживати високі патріотичні почуття»
В.О.Сухомлинський
      Плекання національної свідомості й самосвідомості, прищеплення моральних ідеалів та ціннісних орієнтирів починається з раннього дитинства, з перших років життя дитини. Суверенній Україні потрібні громадяни, які мають глибоко усвідомлену життєву позицію, налаштовані патріотично й водночас толерантно, з повагою ставляться до інших людей, їхніх національних культур, держав. Зростити і виховати таку генерацію українців, духовно багатих особистостей можна за умови розвитку національної освіти, у якій би система виховання, навчання і розвитку ґрунтувалася на передових ідеях вітчизняної і зарубіжної філософії,засадах української етнопедагогіки,прогресивній науково-педагогічній думці і яка б органічно синтезувала суспільні освітні впливи та родинне виховання.
Одним із завдань української системи освіти є пробудження і виховання в кожній дитині, підлітка, юнака патріотичних почуттів, залучення до вищих цінностей.

До основних завдань патріотичного виховання дошкільнят належать:
-формування любові до рідного краю (причетності до рідного дому, сім'ї, дитячого садка,міста);
-формування духовно-моральних взаємин;
-формування любові до культурного спадку свого народу;
-виховання любові, поваги до своїх національних особливостей;
-почуття власної гідності як представників свого народу;
-толерантне ставлення до представників інших національностей, до ровесників, батьків, сусідів, інших людей.
     Патріотичне виховання дошкільнят має вирішувати ширше коло завдань, ніж ті, що зазначені. Це не лише виховання любої до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, але виховання шанобливого ставлення до людини-трударя та результатів її праці, рідної землі, захисників Вітчизни, державної символіки, традицій держави, загальнонародних свят.
    Методи виховання дошкільнят забезпечують оволодіння ними знаннями про рідний народ, його Батьківщину і на цій основі — розвиток національних рис і якостей молодого покоління.
     Зміст знань про рідну країну в попередніх програмових документах, як відомо, ототожнювався із змістом суспільного життя. У програмі виховання і навчання дітей від двох до семи років «Дитина» та Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні цей зміст розглядається в контексті формування уявлень про країни світу, а також через порівняння з іншими країнами та пошук подібності та відмінності між ними.
     До проблем виховання молодого покоління на засадах патріотизму в різні часи зверталися такі класики педагогічної науки, як Г.Сковорода, К. Ушинський, О.Огієнко, С.Русова, А.Макаренко, В.Сухомлинського, Г. Ващенко та інші видатні вчені.
   Особливо цінною для сучасної практики є педагогічна спадщина талановитого українського педагога-гуманіста, педагога-новатора і філософа В.Сухомлинського. Запропоновані ним форми і методи освітнього впливу на дитячу особистість актуальні й тепер. Він вбачав пріоритет у формуванні нового покоління свідомої молоді, вихованні справжніх патріотів, що по-справжньому люблять Батьківщину, горді за свій народ та його історичне минуле, відповідальні за його майбутнє.
    Цю найважливішу закономірність виховання видатний педагог визначав по-своєму: виховувати маленьку дитину так, щоб у неї були цінності душі, які дісталися їй дорогою ціною. Саме в дошкільному віці, коли дитина дуже чутлива до емоційних впливів і схильна до наслідування, створюються сприятливі умови для того, щоб поступово розкрити їй зміст народної і світової спадщини через мистецькі твори, етику людських взаємин, сформувати перший практичний досвід прояву душі стосовно рідних та близьких людей, рідної домівки, отчого краю з його природою, історією і традиціями, рідної мови, - всього, з чого для кожного починається Батьківщина. «Батьківщина починається для дитини з шматочка хліба і ниви пшениці, з лісової галявини і блакитного неба над маленьким ставом, з пісень і казок матері над колискою»
    Педагоги нашого дошкільного закладу будують виховний процес з дітьми на гуманістичних та патріотичних ідеях В.Сухомлинського, викладених у його літературних творах для дітей на тему родинних стосунків, шанування свого народу, любові до рідної домівки і краю з його людьми, природою, традиціями. Ми реалізуємо ідеї видатного педагога про створення освітнього закладу як осередку культури, де «…панують чотири культи: Батьківщини, людини, книги і рідного слова».

ЯК РОЗВИВАТИ МОВЛЕНННЯ ДИТИНИ
1. Спілкуйтесь з дитиною якомога більше, коментуйте свої дії, детально розповідайте про предмети, які оточують дитину.
2. Збагачуйте словниковий запас малюка новими словами, пояснюючи їх.
3. Розмовляйте з дитиною повільно, грамотно і чітко, ні в якому разі не "сюсюкайте"!
4. Спонукайте дитину до мовлення, ставлячи їй запитання, поступово ускладнюйте їх.
5. Коли малюк говорить, виправляйте його мовленнєві помилки тільки після того, як він закінчить фразу.
6. Багато читайте дитині, вчіть її переказувати, разом вчіть вірші, вчіть складати цікаві історії з картинками.
7. Процес розвитку мовлення стимулює дрібна моторика рук. Виконуйте вправи для пальчиків, малюйте олівцями і крейдою, грайте в мозаїку.
Не забувайте хвалити дитину після кожного успіху.
ЩО ТАКЕ НОРМА ?
Малюки починають оволодівати мовою з самого народження . Почувши ласкавий мамин голос, вони вже у 2 – 3 місяці пробують відповісти гулінням, у 5 – 6 місяців починають лепетати. А у 8 – 9 місяців вимовляють перші нескладні слова.
До кінці першого року життя здорова дитина вимовляє звуки А,О,У,М,Н,П,Б,Т,К. Словниковий запас – 5 – 20 слів.
        В період з 1.5 – 2 років дитина починає розмовляти. З 1 – 2 років має знати від 100 – 300 слів і будувати нескладні фрази.
       До 3 років словниковий запас збільшується в 3- 4 рази. Малюк знає назви предметів, охоче розповідає, де він був і що бачив. Вимовляє всі звуки(крім сонорних л,р і шиплячих ш,ж,ч).
       На 4 році життя словниковий запас складає 1.500 – 2.000 слів. Дитина може переказати казку, описати враження з прогулянки . Не біда, якщо малюк плутає закінчення і ставить неправильно наголос. 
       В кінці 5 року життя дитина повинна чітко вимовляти шиплячі і сонорні звуки, підбирати слова на заданий звук, впізнавати на слух звуки в словах.

ЧАС ЗВЕРНУТИСЬ ДО ЛОГОПЕДА:
      Підставою для відвідування логопеда є неправильна вимова звуків.
Свистячі: С,З,Ц – малюк повинен чітко вимовляти до кінця 3 р. життя. 
Шиплячі і сонорні : Ш,Ч,Ж,Л,Р, до кінця 5 р. життя.
     Якщо ви помітили помилки і вас тривожить мова вашої дитини зверніться до логопеда за консультацією і невідкладно, чим довше малюк буде гаркавити і шепелявити, тим міцніше закріпиться у нього неправильна вимова і тим важче буде в майбутньому виправити дефект.

ШАНОВНІ БАТЬКИ !
         Для того, щоб попередити різноманітні недоліки у звуковимові необхідна велика профілактична робота з боку дорослих, які оточують дитину в сім'ї, в ДНЗ.
1. Стежте, щоб мовлення оточуючих було неквапним, плавним, правильним і чітким.
2. Звертайте увагу на те, щоб дитина говорила, достатньо широко відкриваючи рот, не поспішаючи і не дуже голосно.
3. Не допускайте прискореного мовлення дітей. Таке мовлення нерідко свідчить про підвищену збудженість, слабкість нервової системи.
4. Застерігайте малюків від психічних і фізичних травм, бурхливих проявів гніву і радощів, від перебування серед нервових дітей.
5. Не вимагайте промовляти складні фрази, незнайомі і незрозумілі слова, завчати дуже багато віршів, складних за змістом та формою.
6. Частіше читайте дитині, просіть переказувати прочитане, вивчайте з нею вірші, розмовляйте і виправляйте, коли дитина говорить неправильно.
7. Не навантажуйте дітей зайвими враженнями, які викликають у них емоційне перенапруження.
8. Не розповідайте дитині перед сном страшних казок, хвилюючих історій, не залишайте дитину одну, коли вона боїться.
Вікові  характеристики  мовленнєвого  розвитку
Перший рік життя
         1-2 міс. Дитина починає спілкування з дорослим. Малюк намагається спілкуватися за допомогою міміки та активних рухів. Посміхається при спілкуванні з дорослим. Виникає “комплекс пожвавлення”. З 3-4 міс. повертається на голос дорослого. З 3-6 міс. з’являється гуління, яке відрізняється від початкового різноманітністю звуків. Подовжуються ланцюжки звуків та з’являються сполучення губних звуків з голосними (па, ба, ма). Відбувається перехід до наступного етапу – лепету, який є дуже важливим в розвитку малюка. В період лепету (6-8 міс.) окремі артикуляції поєднуються в певній послідовності. Відбувається повторне промовляння складів (ба-ба-ба, ма-ма-ма). Спочатку дитина повторює звуки, а пізніше вона починає наслідувати звукам дорослого. Одночасно з лепетом малюк починає проявляти емоційні скрикування, проявляти радість або невдоволення. Промовляючи гучні звуки дитина намагається привернути до себе увагу або виявляє спротив, коли їй щось не подобається. В цей час з’являється здатність до наслідування. Малюк вже може наслідувати дії, наприклад: махати ручкою на прощання, плескати в долоні. В період 6-12 міс. лепет складається з 4-5 та більше складів. Дитина повторює склади, змінює інтонацію. У деяких дітей в цьому віці з’являються перші слова.

Другий рік життя
         Починається період активного розвитку мовлення. Дитина з кожним днем стає все більш самостійною, активною та проявляє більший інтерес до навколишнього світу. Продовжує розвиватися здатність малюка до наслідування. Значно поширюється запас слів, які дитина розуміє. На прохання дорослого малюк дає певні предмети , вказує на знайомі обличчя, іграшки, картинки. Впізнає своє зображення в дзеркалі, знає своє ім’я. Дитина вже не чекає, коли дорослий почне з нею розмову, а сама починає звертатися, коли хоче їсти, або не може одягнутися. Фрази з двох-трьох слів – є найчастішими висловлюваннями малюка в цьому віці. На цьому етапі фраза є простою та граматично не оформленою.

Третій рік життя
         Між 2 та 3 роками активно формується фразове мовлення. Висловлювання дитини стають граматично оформленими. Діти в цьому віці починають засвоювати граматичну будову мовлення: засвоюють відмінкові закінчення, узгоджують прикметник з іменником, використовують деякі прийменники (на, у), оволодівають навичками використання в мовленні форм однини та множини іменників. До трьох років у дитини формуються всі основні граматичні категорії. Відбувається активне зростання словникового запасу. Дитина в цьому віці активно наслідує однолітків та грає в колективні ігри.

Четвертий рік життя
          Відбувається істотне покращення в мовленнєвому розвитку. Дитина знає назви багатьох оточуючих предметів. Вона узагальнює їх, тобто розрізняє різні групи предметів та називає їх: посуд, одяг, іграшки, тварини і т.д. Діти 4-го року життя користуються в мовленні простими і складними реченнями. Найбільш розповсюджена форма висловлювання – просте поширене речення “Ми з мамою ходили в магазин за хлібом”, “Я люблю грати великою машиною”. Ваша дитина говорить велику кількість слів, але вимова звуків ще недостатньо чітка. Малюк може добре вимовляти слова, які складаються з двох складів, але при вимові слів з трьох-чотирьох складів може допускати помилки: пропустити цілий склад, переставити склади місцями, пропустити деякі приголосні звуки в середині слова.

П’ятий рік життя
   Словниковий запас дитини досягає 1500-2000 слів. В своїх висловлюваннях дитина використовує майже усі частини мовлення. Дитина продовжує засвоювати узагальнюючі слова. Відбувається інтенсивний розвиток граматичної будови мовлення, але дитина ще може допускати граматичні помилки: не завжди вірно використовує відмінкові закінчення, іноді неправильно узгоджує між собою слова. Дитина в цьому віці починає висловлювати особисту думку з приводу якихось подій, розмірковує про оточуючі предмети. За допомогою дорослих малюк переказує казки, повторює невеликі вірші. У більшості дітей в цьому віці покращується звуковимова: правильно вимовляють свистячі звуки (с, з, ц), починають вимовляти шиплячі звуки (ш, ж, ч), але ще можуть замінювати їх один-одним (наприклад, шапка – “сапка”, жовтий – “зовтий”). Звук р в цьому віці діти ще можуть замінювати на й, л або ль (наприклад, рак – “йак”, риба – “либа”, пиріг – “пиліг”). 
Шостий рік життя
        До кінця шостого року життя активний словник дитини складає від 2500 до 3000 слів. Висловлювання дитини стають більш повними та точними. В п’ятирічному віці діти самостійно складають розповідь, переказують казку, що говорить про оволодіння одним з найважчих видів мовлення – монологічним мовленням. В висловлюваннях дитини з’являються складні речення (Тато дивився телевізор, а ми з мамою читали цікаву книгу). В мовленні дитини з’являються слова, що позначають якість предметів, матеріал з яких вони зроблені ( паперовий літак, дерев’яний стіл). Дитина використовує синоніми та антоніми. Дитина вже правильно узгоджує іменники з іншими частинами мови. В мовленні п’ятирічних дітей з’являються присвійні прикметники (собача лапа, заячі вуха), складні прийменники (з-за, з-під). В цьому віці дитина вже оволодіває різною складністю складової структури слів: не пропускає склади, не переставляє їх місцями. Значно покращується звуковимова. Більшість дітей вже правильно вимовляють шиплячі звуки (ш, ж, ч) та звуки р, рь. Але у деяких дітей ще можуть відмічатися заміни тих чи інших складних звуків, або спотворення їх правильної вимови.


Таблиця засвоєння дітьми звуків мови
        Дитина росте та розвивається. Відповідно відбувається розвиток її мовлення. Основними структурними компонентами мовлення є: звуковий склад, словник та граматична будова. Пам’ятайте, що кожна дитина – індивідуальна, особлива і, відповідно, загальний та мовленнєвий розвиток у різних дітей може мати деякі відмінності. Одні діти у віці 4-5 років вже чітко вимовляють усі звуки нашої мови, а в інших відмічається порушення вимови більшості звуків. Пропонуємо Вам таблицю, в якій наведений орієнтовний порядок засвоєння дітьми звуків нашої мови.

  ВІК ДИТИНИ         ЗВУКИ МОВИ
Від 1 до 2 років           А, О, Е, М, П, Б
Від 2 до 3 років           У, І, И, Т, Д, В, Ф, Г, К, Х, Н, Й
Від 3 до 4 років           С, З, Ц
Від 4 до 5 років           Ш, Ж, Ч, Щ
Від 5 до 6 років           Л, Р

 

 

Рекомендації для вихователящодо забезпечення ефективності мовленнєвих занять

Заняття з розвитку мовлення буде ефективним за умови повноцінної реалізації мовленнєвого потенціалу  кожної дитини.

Педагог повинен:

  1. Забезпечувати зручне розташування дітей під час занять (по колу, півколом, тощо), яке давало б змогу вести розмову (очі в очі) не лише з педагогом, а з однолітками.
  2. Уникати надмірного академізму в підході до розв’язання мовленнєвих завдань заняття.
  3. Добирати теми для обговорення так, щоб вони викликали інтерес, знаходили емоційний відгук у свідомості й душі кожної дитини.
  4. Проводити заняття спокійно, впевнено, у жвавому темпі, водночас надаючи дітям можливість поміркувати.
  5. Підтримувати фізичну і психічну активність дітей задля ефективності їхньої інтелектуально-мовленнєвої роботи.
  6. Будувати з дітьми розмову, а не монолог вихователя.
  7. Підвищувати рівень мовленнєвої активності, спонукаючи кожну дитину до участі в обговоренні, даючи можливість висловлювати власні думки.
  8. Розвивати в собі вміння й звичку слухати дітей, не гасити мовленнєву ініціативу своєю надмірною активністю і досвідченістю.
  9. Уникати втручання в розповідь дитини, виправляння помилок у процесі її мовлення.
  10.  Керуватися певними правилами під час постановки запитань:
  • запитання так, щоб  спонукати дітей до відповіді;
  • адресувати запитання всім дітям, а вже потім викликати для відповіді одну дитину;
  • ставити запитання так, щоб у формулюванні було одне ключове слово, яке й вимагає правильної відповіді;
  • запитувати почергово кожну дитину, уникаючи звернень до дітей у тому порядку, в якому вони сидять;
  1.  Сприяти набуттю дітьми досвіду комунікативної взаємодії, даючи можливість спілкуватися з однолітками – запитувати, повідомляти, пропонувати, обстоювати думки.
  2.  Працювати щоразу з іншою дитиною, уникаючи багаторазових звернень до тієї самої дитини.
  3.  Залучати дітей до активного контролю за мовленням того, хто відповідає, та оцінювання відповіді мовця, ставлячи запитання:
    – чи правильною є відповідь?
    – чи про все розповів мовець?
    – чи по порядку він розповідав?
  4.  Пропонувати творчі завдання, опираючись на особистий досвід дітей.
  5.  Чергувати мовленнєві завдання з іншими видами дитячої діяльності для збереження інтересу й ініціативності дітей до навчального матеріалу заняття.
  6.  Уникати надмірної захопленості наочністю і технічними засобами навчання, що відволікають увагу дітей і стримують мовленнєву активність.
  7.  Підтримувати увагу дітей різними способами, як от – переключення уваги, сюрпризні моменти, проблемні запитання тощо, уникаючи зауважень дисциплінарного характеру.
  8.  Закріплювати мовленнєві вміння,  набуті на заняттях, під час різних видів діяльності, як-от гра, праця тощо.

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ОБЛАШТУВАННЯ РОЗВИВАЛЬНОГО ПРЕДМЕТНО-ІГРОВОГО СЕРЕДОВИЩА

Доцільний вибір місця розташування розвивальних центрів на групах.

  1. Матеріали логічно згруповані відповідно до різних видів діяльності.
  2. Розвивальне предметно - ігрове середовище адекватне вікові дітей з незначним перевищенням ступеня складності.
  3. Матеріали і центри відповідно позначені.
  4. Предметно- ігрове середовище динамічне і мобільне (принцип поступового ускладнення).
  5. Рівень інформативності середовища досягається урізноманітненням тематики.
  6. Матеріали та роботи дітей виставляються так, щоб діти могли їх бачити.
  7. Ділянки відпочинку доцільно розташовувати подалі від місць, де діти можуть шуміти.
  8. Правильний добір обладнання за кольором, формою, розмірами та оптимальне розміщення предметів у предметно-ігровому середовищі.
  9. Предметно- ігрове середовище забезпечує розвиток інтересів дитини, задоволення її природних нахилів і потреб , безпечне для здоров’я.

 

Поради на кожний день

 

На прогулянці

  • На прогулянці звертайте увагу дитини на цифри на будинках, машинах, рекламних щитах, вивісках. Називайте малюкові цифри, які бачите, і просіть, щоб він їх повторив. Для цього пограйте у гру «Відлуння»: нагадайте своєму маляті, що ви у горах чи у будинку чули, як луна «повторює» останні слова, і запропонуйте йому на певний час стати такою луною. Наприклад : «Я скажу чотири, а ти повториш за мною двічі (тричі...) «чотири», «чотири»... Така гра нб лише допоможе дитині запам’ятати числа, а й сприятиме закріпленню навичок лічби, розвитку уваги.

У кімнаті

  • Коли дитина просить, щоб ви почитали їй улюблену казку, оповідання, віршик, перед тим, як задовольнити її прохання запропонуйте їй знайти відповідну сторінку за номером (від 1 до 10).
  • Якщо ви зібралися пересадити кімнатні квіти, запропонуй дитині взяти участь у процесі, підібрати горщики відповідного розміру, полічити їх, можна розкласти перед нею пластмасові горщики різні за розміром і дати завдання скласти їх один на один за принципом мотрійки. Можна також пропонувати викладати з них аераційні ряди, групуючи за певними ознаками. Цей процес не лише захоплює малюка, а й розвиває у нього мисленнєві операції аналізу та серіації.
  • Заохочуйте дитину самостійно організовувати свій ігровий простір. Наприклад, запропонуйте гру «Кафе». Нехай малюк сам підготує необхідні атрибути, обладнає дизайн приміщення, згрупує предмети, які будуть використовуватися у грі, за якістю (масою, формою, кольором, величиною), множинами (кондитерські вироби, напої, фрукти), виготовить та розклеїть цінники. А ви, відвідуючи «кафе» свого малюка, не забувайте хвалити його старанність.

На кухні 

  • Під час приготування обіду спонукайте малюка лічити овочі та фрукти. Наприклад, запитайте, скільки в кошику для приготування борщу моркви, буряка, картоплі, цибулі.
  • Попросіть перебрати квасолю та горох у різні ємкості. Або висипте на тацю макарони різні за формою та розміром і запропонуйте розкласти їх за однією або двома ознаками. Це завдання розвиватиме вміння дитини класифікувати предмети, а також дрібну моторику та сенсорику.
  • Коли варите кашу, запропонуйте малюкові умовною морквою відміряти крупу. Наприклад, попросіть у нього три склянки крупи для варки або скажіть, нехай визначить, скільки ще склянок крупи залишилося у мішечку чи посудині для її зберігання.

В природі

  • Виїжджаючи з дітьми на природу (на берег річки, озера чи моря) можна зайняти їх пошуками «курячого бога». Це камінчики з діркою , які, за словами людей, приносять щастя тому, хто їх знаходить. Камінчики можна лічити, групувати за розміром, кольором, нанизати на нитку.

 

  

Як організувати розвивальне середовище для дітей раннього дошкільного  віку.

 

Зважаючи на всі особливості дітей раннього дошкільного віку, можна визначити  вимоги до організації для них розвивального середовища:

  • Усі іграшки, матеріали, атрибути, предмети-замінники об’єднуються за функціональними ознаками відповідно до різних видів предметно-ігрової діяльності дітей (сюжетно- відображальної, будівельної, рухової тощо).
  •  Більшість дидактичних матеріалів, іграшок та картинок мають бути поліфункціональними, тобто використовуватися по-різному, залежно від мети діяльності.
  •  Усі іграшки, незалежно від їхньої класифікаційної приналежності, групуються так, щоб вони відповідали за розмірами одна одній, зростові дітей і стаціонарному предметному оточенню, в якому малята зазвичай граються.
  • Середовище має містити як відомі дитині компоненти, так і нові, незнайомі, які забезпечують її пізнавальний розвиток. Поповнюючи обладнання в куточку, потрібно дотримуватися принципу поступового ускладнення, тобто вносити в гру нові іграшки. Кожну нову іграшку слід обов'язково обіграти, зробити дітям сюрприз.
  • Рівень інформативності середовища досягається урізноманітненням тематики (від приготування їжі для ляльки до лікування тощо).
  • Предметно-ігрове середовище має бути динамічним і мобільним, щоб діти вчилися активно ним користуватися, а також , щоб забезпечували їм свободу дій. Усе обладнання має постійно поновлюватися, видозмінюватися.

 

Педагогічна та батьківська мудрість виховання – духовне надбання дітей

 

Виховання в широкому розумінні – це багатогранний процес постійного духовного збагачення й оновлення і тих, кого виховують, і тих, хто виховує.

                                             В.О.Сухомлинський

Доброго дня, шановні колеги, батьки. Гарного настрою вам і здійснення очікувань і сподівань від сьогоднішньої розмови з вами на тему «Пізнавати світ розумом і серцем»  яка присвячується дню народження видатного педагога В.О.Сухомлинського.

Педагогіка В.О.Сухомлинського від плоті і крові з любові і поваги до світу дитинства, до людини. В.О.Сухомлинський писав: «У процесі виховання людської особистості діє багато сил, до яких належить: по-перше, сім'я, а в сім'ї найтонший і наймудріший скульптор – мати; по-друге, особа педагога з усіма його духовними багатствами й цінностями,  з його мудрістю, знаннями, уміннями, захопленнями, життєвим досвідом, інтелектуальними, естетичними, творчими потребами, інтересами, прагненнями…»

Видатний педагог ставив вимоги у вихованні як до педагогів, так і сім'ї.

У чому ж сутність і зміст головних ідей гуманістичної педагогіки В.О.Сухомлинського? Серед різноманіття педагогічної проблематики педагога чи не найголовніше є «творення людини», проектування щасливої людини. Від того, як перед дитиною, яка пізнає  світ розумом і серцем, відкривається дитинство і щастя в ньому, залежить, власне, становлення людини, формування її багатогранних стосунків з іншими людьми.

Серед основних принципів та положень у системі поглядів В.О.Сухомлинського на сутність навчально-виховного процесу є положення про неповторність кожної дитини, та принцип визнання відсутності нездібних дітей.

Тому однією із найважливіших вимог В.О.Сухомлинського до педагогів є вимоги пізнати дитину, цей «ніжний паросток, який стане могутнім деревом», це «цілий світ, неповторний і своєрідний». «Щоб мати доступ до цього казкового палацу, ім’я якого – Дитинство, ви повинні перевтілитися, стати деякою мірою дитиною – лиш за цієї умови вам доступна буде мудра влада над людиною-дитиною».

В.О.Сухомлинський був переконаний, що в школі має панувати                    4 культи: культ Батьківщини, Людини, Матері,  і Слова.

«Любов до Батьківщини і любов до людини - це ті два стрімкі потоки, які змивають, утворюють могутню річку».

Педагог вчив поваги до матері, жінки.

«Відношення до жінки є мірою людяності», «Поважати жінку – це означає поважати життя», так писав Сухомлинський сину у листах.

В.О.Сухомлинський безмежно вірив у виховну силу книги; вважав, що коли з дитинства невиховано любові до книги, коли читання не стало духовною потребою дитини на все життя, то вже в отроцтві її душа  стане порожньою.

Спираючись на власний батьківський досвід, наголошував на ролі батька й матері у виховання дитини..

Добрі, позитивні результати є тоді, коли батько і мати виступають в єдності, коли материнська і батьківська любов є мудрою, коли є рівновага, гармонія доброти і суворості, ласки і вимогливості.

«Фізичні покарання є насильством не тільки над тілом, але й над духом людини. Хто звик до ремінця і запотиличника, той глухий до доброго слова» – писав В.О.Сухомлинський.

Читаючи у Василя Олександровича про те, якими мають бути учителі, вихователі, батьки, як вони повинні ставитися до дітей, бачимо, що саме вихованню серця дитини великий педагог приділяв найбільше уваги. Дитяче серце має бути вдячним за добро, любов, турботу, увагу, тобто вміти відповідати любов’ю за любов.

Сухомлинський говорив про виховання, як творення дитини. Неабиякого значення в цьому надавав вихованню добрих почуттів.

«Добрі почуття – це серцевина людяності. Якщо добрі почуття не виховані в дитинстві. Їх ніколи не виховаєш».

Педагог пропонує виховувати добрі почуття через  «милування в природі», через книгу, музику, живопис.

«Краса природи - це могутнє джерело енергії «думки, це поштовх, що пробуджує і ліниву, і сонну, і інертну дімку. Перед лицем краси я бачу кожну дитину такою, якою вона є насправді».

Шановні батьки та педагоги, основоположення видатного вченого і педагога ми зобразили човном, що рухається на хвилях життя. Родина і педагоги – разом у цьому човні виховують, «творять» найдорожчий і неоцінений скарб – дитину з її неповторністю і особливістю. Гуманістичні ідеї В.О.Сухомлинського ми зобразили, як три постулати з якими не страшні життєві шторми – духовність, любов, доброта.

Шановні колеги, батьки, В.О.Сухомлинський наголошував, що «від нас, від нашого вміння, майстерності, мистецтва, мудрості залежить її (дитини – авт.) життя, здоров’я, розум, характер, воля, її місце і роль у житті, її щастя».

Дитинство, дитячий світ – це світ особливий. Щоб мати доступ в цей казковий палац ім’я якому – Дитинство, ви повинні перевтілитись, стати в якійсь мірі дитиною  - тільки за цієї умови Вам доступна буде мудра влада над людиною-дитиною.

В.О.Сухомлинський

Дитина – дзеркало сім'ї. Як у краплі води відбивається сонце, так у дітях відбивається моральна чистота матері й батька. Завдання сім'ї – дати кожній дитині щастя.

В.О.Сухомлинський

Поради вихователю:

v    Навчайте із задоволенням.

v    Працюйте весело.

v    Поважайте дитину і довіряйте їй.

v    Створюйте сприятливі умови для розвитку і виховання.

v    Припиняйте заняття трохи раніше, ніж дитина сама цього захоче.

v    Якомога частіше  вводьте новий матеріал.

v    Будьте самі організовані і послідовні.

v    Не сваріть дитину за помилки.

v    Якомога частіше хваліть дитину.

—

Ми маємо справу з найскладнішим неоціненим, найдорожчим, що є в житті, - з людиною. Від нас, від нашого вміння, майстерності, мистецтва, мудрості залежить її життя, здоров’я, розум, характер, воля, громадянське й інтелектуальне обличчя, її місце і роль у житті, її щастя.

В.О.Сухомлинський

Поради батькам:

v    Подавайте приклад хорошої поведінки.

v    Змінюйте оточення, а не  дитину.

v    Висловлюйте свої бажання позитивно.

v    Висувайте реальні вимоги.

v    Допомагайте  дітям вести себе краще, даючи їм вибір.

v    Прислуховуйтеся до того, що говорить Вам дитина.

v    Обирайте виховання без побиття та крику.

v    І головне -  пам’ятайте, що любов є найголовнішою потребою усіх дітей.

—

… Є в світі найуніверсальніша, найскладніша й найблагородніша робота, єдина для всіх і водночас своєрідна і неповторна в кожній сім'ї – творення людини…

В.О.Сухомлинський

 



Консультація для вихователів

 

Професійне мовлення педагогів

         Культура мовлення є обов’язковим елементом загальної культури людини. Не випадково вважається, що мовлення людини – її візитна картка, оскільки від того, наскільки грамотно людина висловлює свої думки, залежить її успіх не лише у повсякденному спілкуванні, але й у професійній діяльності. Особливо актуальне це твердження щодо мовлення педагога, який працює з дітьми дошкільного віку.

         Дошкільний вік є сенситивним періодом мовленнєвого розвитку дитини, тому один з провідних напрямів діяльності вихователя дитячого садка – формування усного мовлення та навичок мовленнєвого спілкування, що спирається на володіння рідною літературною мовою.

         Одним з основних механізмів оволодіння дітьми рідною мовою є наслідування. У дослідженнях основоположників методики розвитку мовлення дітей дошкільного віку Єлизавети Михеєвої та Фелікса Шохіна наголошується, що діти вчаться говорити завдяки слуху та здатності наслідувати. Дошкільники говорять те, що чують, оскільки внутрішні механізми мовлення у дитини утворюються лише під впливом систематично організованого мовлення дорослих. Автор однієї з методик розвитку мовлення дошкільників Муза Алексєєва відзначає, що, наслідуючи дорослих, дитина переймає не лише всі тонкощі вимови, слововживання, побудови фраз, але й ту недосконалість і помилки, які зустрічаються в їхньому мовленні.

         Саме тому до мовлення педагога дошкільного закладу сьогодні ставляться високі вимоги, і проблема підвищення культури мовлення вихователя розглядається у контексті підвищення якості дошкільної освіти.

         Якість мовленнєвого розвитку дошкільників залежить від якості мовлення педагогів і від мовленнєвого середовища, яке останні створюють у дошкільному навчальному закладі. Видатні педагоги Єлизавета Михеєва та Євгенія Фльоріна особливу увагу приділяли створенню у дитячому садку розвивального мовленнєвого середовища як чинника розвитку мовлення дітей. На їхню думку, дошкільним працівникам необхідно ставити в обов’язок створювати таке середовище, в якому «мовлення дітей могло б розвиватися правильно і 
безперешкодно».

 У сучасних дослідженнях проблем підвищення культури мовлення педагога виділяють компоненти його професійного мовлення і вимоги до нього.




До компонентів професійного мовлення педагога відносяться:

 

• якість мовного оформлення мовлення;
• ціннісно-особистісні установки педагога;
• комунікативна компетентність;
• чіткий вибір інформації для створення вислову;
• орієнтація на процес безпосередньої комунікації.

Серед вимог до мовлення педагога дошкільного закладу виділяють:

 

• правильність– відповідність мовлення мовним нормам. Педагогу необхідно знати і виконувати у спілкуванні з дітьми основні норми рідної мови: орфоепічні норми (правила літературної вимови), а також норми утворення і зміни слів;


• точність– відповідність змісту мовлення та інформації, яка лежить у його основі. Педагогу слід звернути особливу увагу на семантичний (смисловий) аспект мовлення, що сприяє формуванню у дітей навичок точності слововживання;

• логічність– вираження у смислових зв’язках компонентів мовлення і відносин між частинами та компонентами думки. Педагогу слід враховувати, що саме у дошкільному віці закладаються уявлення про структурні компоненти зв’язного вислову, формуються навички використання різних способів внутрішньо текстових зв’язків;

• чистота– відсутність у мовленні елементів, невластивих літературній мові. Усунення із активного мовлення не літературної лексики – одне із завдань мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку. Тому, зважаючи на те, що у цьому віці провідним механізмом мовленнєвого розвитку є наслідування, педагогу необхідно піклуватися про чистоту власного мовлення: неприпустимо використовувати слова-паразити, діалектні, жаргонні слова;

• виразність– особливість мовлення, що допомагає захоплювати увагу і створювати атмосферу емоційного співпереживання. Виразність мовлення педагога є потужним засобом впливу на дитину. Володіння педагогом різними засобами виразності мовлення (інтонація, темп мовлення, сила, висота голосу тощо) сприяє не лише формуванню довільності виразності мовлення дитини, але й повнішому усвідомленню дитиною змісту мовлення дорослого, формуванню вміння виражати своє ставлення до предмета розмови;

• багатство– уміння використовувати всі мовні одиниці з метою оптимального вираження інформації. Педагогу слід враховувати, що в дошкільному віці формуються основи лексичного запасу дитини, тому багатий лексикон самого педагога сприяє не лише розширенню словарного запасу дитини, але й допомагає сформувати у неї навички точності слововживання, виразності й образності мовлення;

• доцільність– вживання у мовленні одиниць, відповідних ситуації та умовам спілкування. Доцільність мовлення педагога передбачає, насамперед, володіння відчуттям стилю. Урахування специфіки дошкільного віку націлює педагога на формування у дітей культури мовленнєвої поведінки (навичок спілкування, уміння користуватися різними формулами мовленнєвого етикету, орієнтуватися на ситуацію спілкування співбесідника і т.ін.).


         До цього переліку необхідно додати і правильне використання педагогом невербальних засобів спілкування, його уміння не лише говорити з дитиною, але й чути її.

         Безумовно, знання педагогом дошкільного закладу зазначених вимог, їх дотримання і постійне вдосконалення свого мовлення – це запорука успішності роботи з мовленнєвого розвитку дітей у дошкільному закладі.

 

Педагогічні поради для батьків

„  Як розмовляє ваша дитина”

   Дошкільне дитинство – важливий період у всебічному розвитку дитини та підготовці її до майбутнього шкільного життя.

   Для майбутнього школяра дуже важливо мати відповідний рівень мовленнєвого розвитку .

На час вступу до школи дитина:

  • Оволодіває правильним звуковим оформленням слова, чітко й зрозуміло вимовляє всі звуки, не замінює, не пропускає і не спотворює їх у словах;
  • Має багатий словниковий запас, її мовлення граматично правильне;
  • Будує різні за конструкцією речення, узгоджує слова в роді, числі та відмінку, правильно відмінює часто вживані дієслова;
  • Може розповісти пережиту нею історію, переказати зміст казки, розповіді, описати предмети, які її оточують, розкрити зміст картини, сутність деяких явищ навколишньої дійсності.

 

Обстеження рівня мовленнєвого розвитку дитини в домашніх умовах

   Для самостійного обстеження рівня мовленнєвого розвитку дитини, батькам слід забезпечити вдома належні умови, зокрема:

  • Добре провітрити приміщення, у якому відбуватиметься заняття з дитиною;
  • Забезпечити абсолютну тишину;
  • Створити спокійну, доброзичливу атмосферу спілкування.

 

Організовуючи обстеження, батьки мають дотримуватися таких правил:

  • Проводити обстеження лише тоді, коли дитина цілком здорова і в доброму гуморі;
  • Якщо дитина відмовляється розв’язувати завдання або в неї помітно згасає інтерес, обстеження слід одразу ж припинити. Наступне обстеження треба розпочати з того розділу чи питання, на якому зупинилися минулого разу;
  • Проводити обстеження слід у повному обсязі.

 

Типи діагностичних завдань:

  • Класифікувати предмети чи зображення;
  • Відокремлювати зайве слово із семантичного ряду;
  • Утворювати зменшувально – пестливі форми іменників,
  • Вживати в мовленні – прийменники, іменники в родовому відмінку, імена в орудному відмінку;
  • Узгоджувати іменники з числівниками;
  • Правильно вимовлятибагатоскладові слова.

 

Ігри та вправи для обстеження рівня мовленнєвого розвитку дітей старшого дошкільного віку

 

„ Як назвемо? ”

   Класифікація предметів за родовими ознаками.

   Інструкція: дорослий називає предмети або показує дитині предметні картинки. Дитина має назвати їх одним словом за родовою ознакою.

   Наприклад: яблуко, груша, вишня, слива, абрикос – це фрукти. Вони ростуть в саду.

„ Яке слово зайве?”

   Відокремлення зайвого слова із семантичного ряду.

Інструкція: дорослий називає ряд слів і просить дитину подумати, яке з цих слів зайве – має відмінні від інших родові ознаки:

  • Лялька, машина, цукерка, м’яч;
  • Штани, светр, подушка, куртка;
  • Ялинка, дуб, пеньок, береза.

„ Велике – маленьке”

   Утворення зменшувально – пестливої форми від іменників з використанням суфіксів.

   Інструкція: дорослий називає предмет, а дитина називає його в зменшувально – пестливій формі:

  • сонце – сонечко;
  • дерево – деревце;
  • яйце – яєчко.

  

„ У лісі”

   Використання прийменників у мовленні.

   Інструкція: дитина відповідає на запитання дорослого:

  • Білочка де?  (Білочка сидить на дереві.)
  • Ведмідь заховався де? За чим?  ( Ведмідь заховався за дубом.)
  • де присів Зайчик? (Зайчик присів за пеньком.)
  • звідкіля виглядає Вовк? (Вовк виглядає з – за дерева.)

„ Що зникло? ”

   Вживання в мовленні іменників у родовому відмінку.

   Інструкція: дорослий викладає в ряд 5 картинок і просить дитину заплющити очі. У цей момент забирає одну картинку. Після того як дитина розплющила очі, дорослий запитує: „Що зникло?”

„ Чим ти будеш гратися?”

   Вживання в мовленні іменників в орудному відмінку однини.

  Інструкція: дорослий виставляє на стіл різні іграшки, пропонує дитині взяти одну з них і відповісти на запитання: „Чим ти будеш гратися?”

„ Один – Багато”

   Утворення іменників у формі множини.

   Інструкція: дорослий називає предмет в однині та просить дитину назвати цей предмет у формі множини:

  • літак – літаки;
  • кіт – коти;
  • самокат – самокати...

„ Один – три – п’ять”

      Узгодження іменників з числівниками.

   Інструкція: дорослий викладає в ряд цифри: 1, 3, 5. Дитина бере предмет чи предметну картинку, підносить до кожної цифри і послідовно озвучує: одна квітка, три квітки, п’ять квіток. Можна використати будь – які предмети чи предметні картинки.

„ Багатоскладові слова”

   Вимова багатоскладових слів.

   Інструкція: дорослий просить дитину повторити за ним багатоскладові слова: акваріум, велосипед, листопад.

„ Повторюй за мною”

   Формування правильної звуковимови.

   Інструкція: дорослий називає склади та слова, дитина за ним повторює, чітко вимовляючи звуки:

  • ПА – БА – ДА;
  • ТА –ДА – ПА;
  • ДІД – КІТ – ЛІД;
  • САША – САЖА;
  • ШИТИ – ЖИТИ – ПИТИ.

„ Скажи навпаки”

   Збагачення лексичного запасу словами – антонімами (протилежними за значенням словами)

   Інструкція: добери антоніми до слів:

  • Важкий – легкий;
  • Високий – низький;
  • Далеко – близько.

„ Створи розповідь”

   Розвиток зв’язного мовлення.

   Інструкція: Дорослий пропонує дитині :

  • Переказати казку;
  • Описати іграшку;
  • Скласти розповідь з власного досвіду.